Образ
Permanent URI for this collectionhttps://devessuir.sumdu.edu.ua/handle/123456789/67311
Browse
Search Results
Item Сучасне інформаційне суспільство та новий період журналістики(Сумський державний університет, 2024) Мітчук, О.; Горбенко, Г.Вступ. Розвиток нових інформаційних технологій вносить корективи не тільки в науку, а й медіапростір. В епоху інформаційної глобалізації, розвитку кросмедійності, в епоху інформаційних воєн та формування нових інформаційно-політичних спільнот, постала проблема визначення компромісів між функціонуванням громадянського суспільства і медіа інституціями. Актуальність і мета. Актуальність дослідження окреслюється вивченням змін, що відбуваються в українській журналістиці. Метою є визначення ролі та місця мас-медій у суспільно-політичних інститутах як факторів забезпечення демократичних і політичних прав та свобод громадян. Методологія. Методологічну основу статті становить поєднання загальнонаукових методів і спеціальних методик та підходів. Опрацювання джерельної бази ґрунтувалося на застосуванні аналітико-синтетичного, логічного методів, що допомогло сформулювати систему вихідних теоретичних положень, принципів відбору, аналізу та узагальнення матеріалу дослідження. Застосовано також методи порівняльно-історичний, аналітичний, міждисциплінарного аналізу та синтезу. Емпіричне дослідження проводилось методом опитування. Результати. Розвиток української журналістики в новий період історії є складним, оскільки відбувається «гоніння» на журналістів та перешкоджання їхній діяльності. У нинішній період «кланізації» українських медій спостерігається повернення до цензури та перевтілення провладних ЗМІ в засоби пропаганди, а поява чи відновлення цензури в Україні на початку ХХІ ст. залежить від низки подій новітньої історії, пов’язаних із діяльністю влади, слабкістю громадянського суспільства, відсутністю верховенства права, економічною нестабільністю, відсутністю середнього класу та наявність тіньової сфери політики й економіки. Висновки. Новий світовий порядок в інформаційному просторі створює нові загрози: загроза викривлення комунікаційного процесу в суспільстві щодо сприйняття інформації; загроза політичного контролю; загроза нових можливостей маніпулювання громадською думкою.Item Ризики симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа у висвітленні збройної агресії РФ проти України(Сумський державний університет, 2024) Мисловський, І.Вступ. Симбіотичні зв’язки тероризму й масмедіа можуть мати деструктивні ефекти на суспільство в мирний час, а у воєнний – посилюватися, нести нові загрози та послаблювати позиції держави в протистоянні з ворогом. Актуальність і мета. Окреслення та аналіз цих ризиків є надважливою й актуальною темою під час збройної агресії РФ проти України, яка значно зросла в масштабах після російського вторгнення у 2022 р. Мета статті –з’ясувати ризики симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа у висвітленні українськими журналістами російської агресії. Методологія. Негативні наслідки симбіотичних зв’язків тероризму й масмедіа виокремлюються завдяки аналізу наукових та медіакритичних статей. Визначення ризиків таких зв’язків під час збройної агресії РФ проти України відбувалося шляхом умовиводів за аналогією та індукцією, сходження від абстрактного до конкретного, а також синтезу й узагальнень. Результати. Непропорційне загальній воєнній загрозі, надмірно драматичне й сенситивне, сенсаційне, деталізоване висвітлення в українських медіа російських терористичних практик може призводити до бажаних для ворога медіаефектів: поширення страху, паніки й паралізуючого песимізму, які перетворюють українців на нефункціональне неорганізоване суспільство, неспроможне до мобілізації ресурсів у час екзистенційних загроз, яке чинитиме більший емоційний, нераціональний політичний тиск на владу з вимогою піти на поступки терористам; поляризації громадської думки та внутрішньополітичної дестабілізації; прихильники ворога можуть сприйняти гучні теракти як прояв військової спроможності та заклик до дії (ризики колабораціонізму й диверсій); відволікання уваги громадськості від інших проблем, як-от програшів на полі бою; отримання інформації зі ЗМІ про психологічний стан суспільства, контрзаходи сил безпеки (OSINT розвідка) тощо. Висновки. Під час висвітлення збройної агресії РФ проти України важливо послаблювати симбіотичні зв’язків тероризму й масмедіа, а українські журналісти мають сформувати такий медіафрейм для висвітлення терористичних злочинів РФ, який би не завадив об’єктивному й повному інформуванню громадян, не спричиняв довготривалі деструктивні медіаефекти на українське суспільство та опосередковано не допомагав ворогу. Українські медійники можуть використати результати цієї статті та описані в ній приклади для формування чи удосконалення власної редакційної політики у висвітленні російського терору, що надає статті практичного значення.