Sensitive Kolorisation der Gestalten der Deutschen und Ukrainischen Dichtung

Abstract

Im Artikel wurden die Farbnamen, so genannte Kolorative, wie eine spezifische semantisch-stilistische Schicht der Lexik, ihre expliziten und impliziten Bedeutungen erforscht. Außerdem wurde der philosophische, für die Linguistik neue Begriff, wie Qualia der Farben betrachtet. Es wurden die Funktionen der Kolorative in den Phareseologismen, festen Redewendungen und der deutschen und ukrainischen Dichtung analysiert, und auf welche Weise es mit den linguistisch-kulturellen Besonderheiten verbunden ist. Es wurde festgestellt, dass die Kolorative nicht nur äußerliche Merkmale, sondern auch die Handlungen, den geistigen Zustand des Menschen, seine Gefühle übergeben, expressiv-emotionell den Inhalt färben, die gemeinsame Stimmung des Werks bestimmen, die künstlerischen Ausdrucksmittel unifizieren und verschiedenartig gestalten, die Fähigkeit haben können, die Lexeme untypisch zu kombinieren und eine Reihe der Assoziationen zu schaffen. Dank solchen breiten Spektrums werden die Funktionen der Farbnamen für die Gestaltung der Metapher, Antithesen, Parallelismen verwendet, während sie häufiger als Epitheta vorkommen.В статье исследуются колоративы как особый семантико-стилистический слой лексики и их возможные классификации, предложенные разными филологами. Кроме того, рассматриваются относительно новые для лингвистики понятия квалиа и гештальт. Колоративы в украинской и немецкой поэзии, а также в устоявшихся словосочетаниях могут приобретать эксплицитные и имплицитные значения. Анализируются функции названий цветов во фразеологизмах, устойчивых словосочетаниях и поэзии и устанавливается, каким образом это связано с лингвокультурными особенностями. В литературе встречаются случаи окказионального употребления колоративов, которые расширяют семантическую сочетаемость слов и демонстрируют субъективное восприятие того или иного цвета автором произведения. Установлено, что колоративы могут передавать не только внешние признаки, но и действия, внутренние состояния человека, чувства, придавать эмоционально-экспрессивное содержание, определять общее настроение произведения, подчѐркивать главные моменты, унифицировать или вносить разнообразие в набор художественных средств, проявлять способность к нетипичной сочетаемости лексем, создавать ряд ассоциаций. Благодаря такому широкому спектру функций колоративы используются для создания метафор, антитез, параллелизмов, но чаще всего выступают эпитетами.У статті досліджуються колоративи як особливий семантико-стилістичний шар лексики та їх можливі класифікації, запропоновані різними філологами. Крім того, розглядаються відносно нові для лінгвістики поняття кваліа та гештальт. Колоративи в українській і німецькій поезії, а також у стійких словосполученнях можуть набувати експліцитних та імпліцитних значень. Аналізуються функції назв кольорів у фразеологізмах, стійких словосполученнях і поезії та з’ясовується, яким чином це пов’язано з лігнвокультурними особливостями. В літературі зустрічаються випадки оказіонального вживання колоративів, які розширюють сематничну сполучуваність слів і демонструють суб’єктивне сприйняття певного кольору автором твору. Встановлено, що колоративи можуть передавати не лише зовнішні ознаки, а й дії, внутрішні стани людини, почуття, надавати емоційно-експресивного змісту, визначати загальний настрій твору, підкреслювати головні моменти, уніфікувати або урізноманітнювати набір художніх засобів, виявляти здатність до нетипової сполучуваності лексем, створювати ряд асоціацій. Завдяки такому широкому спектру функції колоративи використовуються для створення метафор, антитез, паралелізмів, але найчастіше виступають епітетами.