Added Value, as a Criterion for Evaluating the Efficiency of Global Production Chains

Abstract

In recent years, the world economy has experienced a growth of gross exports relative to production output, which can to some extent be explained by a more intensive use of global value chains: the number of intermediate inputs being transported from one country to another within the production process is increasing. The article examines the existing approaches to determining the added value that is being formed in global production chains. It is substantiated that such analysis allows to determine where the most added value is formed, and also to form possible directions for the development of a chain's operating elements. It is emphasized that a company or a country should strive to have presence in those sections of global chains where a greater added value is generated. But in addition to building into existing chains, the country's own industrial policy is also important, and it eventually leads to structural shifts in the country's industry.У світовій економіці останні роки простежується зростання валового експорту по відношенню до обсягу виробництва, який в певній мірі можна пояснити більш інтенсивним використанням глобальних ланцюжків доданої вартості: зростає число проміжних ресурсів, що вводяться, які перевозяться з однієї країни в іншу в рамках виробничого процесу. У статті розглянуті існуючі підходи до визначення доданої вартості, що формується у глобальних ланцюжках виробництва. Обґрунтовано, що такий аналіз дозволяє визначити, де формується найбільша додана вартість, а також сформувати можливі напрями розвитку діючих елементів ланцюжка. Виділено, що компанія або країна повинні прагнути до присутності в тих ділянках глобальних ланцюжків, де генерується більш висока додана вартість. Але крім вбудовування в існуючі ланцюжки важлива й власна промислова політика країни, яка в цілому призводить до структурних зрушень в промисловості.В мировой экономике последние годы прослеживается рост валового экспорта по отношению к объему производства, который в определенной мере можно объяснить более интенсивным использованием глобальных цепочек добавленной стоимости: растет число промежуточных вводимых ресурсов, перевозимых из одной страны в другую в рамках производственного процесса. В статье рассмотрены существующие подходы к определению добавленной стоимости, формирующейся в глобальных цепочках производства. Обосновано, что такой анализ позволяет определить, где формируется самая большая добавленная стоимость, а также сформировать возможные направления развития действующих элементов цепочки. Выделено что компания или страна должны стремиться к присутствию в тех участках глобальных цепочек, где генерируется более высокая добавленная стоимость. Но помимо встраивания в существующие цепочки важна и собственная промышленная политика страны, которая в итоге приводит к структурным сдвигам в промышленности.